Вже минуло десять років з моменту появи Korn, а вона ще й досі так само цікава! Завдяки динамічному виконанню у стилі нью-метал (nu-metal), група швидко і міцно зайняла своє місце у світі музики.

Без перебільшень: у 1994 році, коли в їхньому дебютному CD з’явилась 7-струнна гітара, підкріплена 5-струнною бас-гітарою й потужними барабанами, Korn зробив дійсний прорив у рок-музиці.

Джеймс «Манки» Шеффер (James «Munky» Shaffer – на фото нижче ліворуч) – половина семиструнной команди Korn. Разом із гітаристом Хедом (Неаd) він надав нове визначення ролі сучасного метал-гітариста. Під час нещодавніх записів у Лос-Анджелесі видання Boss User Groups зустрілося з Манки, аби довідатися, чим зараз живе Korn і згадати минуле спільне десятиліття Korn і ВОSS.

«Одна з моїх улюблених педалей ВОSS – це НурегFuzz [FZ-2], – говорить Манки про ВОSS. – Мені подобається ця штука...» – і Манки з’єднує ВОSS з гітарою. Він пояснює: «Боссівська педаль була моєю першою примочкою. Я купив гітару й педаль Неаvу Metal одночасно».

Протягом багатьох років Манки працював з безліччю педалей. «Одна з моїх ранніх педалей, що я часто використовував – Super Overdrive [SD-1]. Я користувався нею під час першого й другого записів. Також часто застосовувалась педаль Harmonist [НR-2], особливо на Folow the Leader, разом з педаллю Digital Delay для ефектів арпеджіо.» Для створення звуку, що викликає тремтіння, з гітарними трелями, який можна почути в класичних композиціях Korn (наприклад, в «Got the Life»), Манки скористався сполученням педалі Tremolo на низькій частоті з реверберацією ВОSS.

У процесі створення нових пісень Манки покладається на педаль Digital Reverb/Delay RV-5. «Це необхідний інструмент для створення пісень, – розповідає він. – Я використовую її увесь час, коли експериментую, намагаюся знайти мелодію в ритм-секції, оскільки вона надає тону більше тепла й натхнення. Тому я застосовую її вже як мінімум п’ять або шість років».

Сьогодні Манки досить часто у своїх «живих» виступах користується ВОSS РН-3 Phase Shifter і РS-5 Sирег Shifter. «Вони забезпечують мене гарною атмосферою, що необхідна для фонограми. Я також люблю педаль GЕ-7, тому що з її допомогою можу сформувати крутий звук без необхідності перемикати будь-що у підсилювачі.»

Дві семиструнні гітари й п’ятиструнний бас – як музиканти з Korn вивели цю унікальну формулу? «Альбом Стіва Вая “Passion and Warfare” спричинив на мене велике враження, – говорить Манки. – Там теж використовувалась 7-струнна гітара, з якої, напевно, він записав більшість доріжок. Альбом з’явився в 1990 р. і відразу вразив мене. І от я слухаю цю платівку й думаю: ”Він грає на 7-струнній гітарі, але її низькі частоти звучать зовсім не так, як я очікував”. Так у мене виникла ідея грати в стилі, що тоді називався треш-метал. Я волів взяти гітару, грати акорди баре й ритмічно чергувати ноти, зіграні на окремих струнах. До того ж виникло бажання піти далі, тож я настроїв інструмент на півтону нижче й додав більш товсті струни. Наслідуючи наш приклад, Хед додав до свого обладнання семіструнку, а потім Філді (Fieldy) дістав 5-струнний бас і настроїв його в тон з нашими».

Купівля першої 7-струнної гітари була чималим досягненням для музикантів. «Шість місяців я збирав на свою першу семиструнку, – згадує Манки, – приходив до крамниці, вибирав білу й платив сто доларів на тиждень. Час від часу знову заходив, благав продавців зняти гітару з полиці, і грав, поки їм не набридало слухати. Кожного тижня я прямував до крамниці, платив скільки міг, аж доти, нарешті, не розрахувався за інструмент. Вирогідно, продавці здогадувалися, що молодий “металіст” увійде в історію рок-музики саме з цією гітарою»...

З таким 19-струнним набором група вдосконалювала свій звук. «Починаючи, ми вирішили, що якщо разом в унісон візьмемо однакові ноти, має вийти могутніший драйв. Я ставав більш агресивним. Коли всі синхронно брали одну ноту, виходило масивно. Ця головна ідея по суті дуже проста, але саме вона створює “величезне”, агресивне звучання.»

Чи не напружував такий підхід звукооператорів Korn? «Зовсім ні, – відповідає Манки. – Ми просто займалися своєю справою й не обмежували себе у творчості».

Проте наступні альбоми не були зовсім безпроблемними. «Зізнаюся, що сутужніше всього народжувався альбом “Untouchables”, – каже Манки. – Запис тільки цього альбому тривав стільки часу... Надто довго. Ми вже збиралися його випускати, але “застрявали” на звуках і робили нові експерименти. Це був важливий щабель, через який ми мусили переступити на нашому шляху».

Журнал "ПРО"