Цикл статей про те, як створити студію звукозапису. Ведучий циклу звукоінженер Олександр Кравченко, який є одним з небагатьох фахівців в Україні по акустиці і проектуванню студій звукозапису. До того, як почати цикл, ми поставили Олександру кілька питань.

1. Що привело Вас у сферу акустичного дизайну? Які були джерела?

Інтерес до цієї області знань у мене був давно, інакше не запросив би я Філіпа Ньюелла проектувати студію в 96-му році. Мова йде про студію у Вінниці, яку я будував разом із Ньюеллом і якою потім три роки керував, одночасно працюючи звукоінженером і аранжувальником. А, по-справжньому, усе почалося тоді, коли Філіп подарував мені свою книгу «Studio Monitoring Design». І, дійсно, незважаючи на те, що вітчизняна наука досягла вражаючих успіхів у теоретичній акустиці, в сфері практичного акустичного дизайну і проектування студій були серйозні недоліки. Тому спілкування з таким практиком як Ньюелл і було тим могутнім поштовхом, завдяки якому я почав займатися проектуванням студій.

2. Що більше впливає на технологію акустичного оформлення студій: розвиток виробництва будівельних матеріалів чи звукового обладнання і технологій?

Обидва фактори значно впливають. На жаль, великий відсоток студій у нашій країні спроектовані без обліку світових досягнень у сфері практичного акустичного дизайну і проектування студій. Як підсумок, звукоінженери працюють у складних умовах, що, практично, не дає можливості досягти бажаного результату. Зокрема, наслідки такого підходу при роботі в студіях surround-форматів зовсім катастрофічні. Вимоги до таких студій дуже жорсткі, і вони повинні проектуватися винятково фахівцями. Тому компанія Dolby Labs впровадила обов’язкову сертифікацію студій surround-форматів і кінотеатрів.

3. Яке завдання циклу статей про будівництво студій звукозапису, який Ви починаєте на сторінках нашого журналу?

Знання про існування проблеми — це півшляху до її вирішення. У нашій країні більшість звукоінженерів про цю проблему навіть не здогадуються. Звідси — облицювання стін яєчними лотками, поролоном та іншою нісенітницею. Студії — це фундамент шоу-бізнесу. І якщо в нас не з’являться вірно спроектовані студії, будь-які спроби його розвити так і залишаться марними потугами. Замислитесь самі: могли б ми вести розмову про розвиток медицини, якби лікарі працювали при світлі ліхтариків і з кривими інструментами?

Завдання цього циклу статей — розповісти власникам студій та звукоінженерам України якнайбільше про всі «колостудійні» проблеми, підказати шляхи їх вирішення. Звукоінженери Росії вже «захворіли» цим. Позаторік у Росії вийшла в світ книга Ф.Ньюелла «Project-студії...». Цього року також вийде одна або дві його книги. Практично завершена моя власна книга по будівництву студій. На останній виставці «Музыка-Москва–2003», за сприяння компанії «Зінтеко», я проводив семінар по студійній акустиці, який виявився найбільш запитаним і відвідуваним. Є багато інших цікавих планів.

4. Що Ви хотіли б побажати власникам та майбутнім власникам студій звукозапису?

Звукова індустрія стає усе більш «науковоємною». Прийшла ера цифрових технологій, з’явилася технологія лінійних масивів... І виникла проблема грамотного користувача. Адже для того, щоб по-справжньому розкрити можливості нових технологій, без теоретичної підготовки і уявлення про формування звукового полю не обійтися.

Це розуміють і ведучі українські фірми - дистриб’ютори, що працюють у сфері звуку. Час «купи-продай» безповоротно іде, усе більший відсоток у дохідній частині фірм займають інсталяції «під ключ». Що побажати студійщикам? Менше вірити чуткам, а більше вірити законам фізики, знанням і досвіду. І ще: не робіть собі студії самі! У 99% випадків це будуть просто викинуті гроші. А ті, для кого вже постало питання будівництва студії, — звертайтеся до фахівців.

1. Преамбула

В наш час звукозапис стає все більш доступною справою. Останні 10–15 років на просторах нашої країни постійно збільшується кількість студій. Усі вони мають різні завдання, мету, підходи, бюджет. З появою років 8–10 тому спеціалізованих комп’ютерних програм і аудіоплат цей процес і зовсім перетворився на перегони. Швидкий погляд навіть на власну електронну кореспонденцію дозволяє зробити висновок, що цей процес — нескінченний. Не встигли побудувати студію в одному місті, як вже починається будівництво в іншому, а в третьому в цей час погоджують бізнес-план.

Комп’ютери дійсно зробили звукозапис доступним. Комплект із комп’ютера, саундкарти, мікрофона і MIDI-клавіатури став своєрідним «джентльменським набором» музиканта. У якомусь сенсі — це добре, бо дає музикантам більше простору для реалізації своїх ідей. Набагато гірше, коли такий комплект намагаються пропонувати, як комерційну студію звукозапису, використовуючи при цьому гасло: «Якість на хітовість не впливає!». Усе більший відсоток записів (і навіть так званий «мастеринг»!) дійсно робиться буквально «на колінах». Тому зараз важко однозначно сказати, чого більше — користі, чи шкоди — принесла така доступність. Але те, що робота подібних «наколінників» не йде на користь звукозаписуючій індустрії — це факт.

Частково така ситуація провокується і деякими псевдо-продюсерами. От випадок з власного досвіду. Одного разу автору разом з аранжувальником довелося «доводити» вдома демо-запис його аранжування для одного дуже відомого московського виконавця. Особливих вимог перед собою ми не ставили, тому що це був лише демонстраційний матеріал. Аранжування робилося на комп’ютері тільки з використанням плати SB Live і зовнішнього модуля EMU Proteus-2000. Результат роботи було зведено на мінідиск. Яким же був наш подив, коли ми почули цю роботу на компакт-диску, що вийшов великим тиражем! Як на мене, тут, перш за все, має місце зневага самого виконавця до своєї творчості.

Особисто я стурбований тим, що багато людей досі не бачать принципової різниці між приміщенням зі звукозаписуючим обладнанням (нехай навіть професійним) і таким поняттям, як «студія звукозапису». Тому пропоную спочатку визначити межі циклу статей про студії звукозапису. Цей цикл розрахований на людей, що не тільки обізнані у цій різниці, але й бажають побудувати або реконструювати свою студію, і при цьому вкласти кошти з найбільшою ефективністю. Тому і мова йтиме винятково про найбільш типові проблеми, які доводиться вирішувати — починаючи з вибору приміщення для студії і закінчуючи її дизайном. Питання організації роботи студії і нюанси спілкування з музикантами залишаться поза межами даного циклу.

Впевнений, що потреба у даному циклі статей назріла вже давно. Донедавна практично не було доступної і зрозумілої літератури і матеріалів російською та українською мовами на цю тему. Більшість публікацій, які мені доводилось зустрічати під час подорожей по Інтернету, були насичені суттєвими неточностями. Зустрічалися і такі публікації, автори яких — у мене виникало таке відчуття, — начебто, як навмисне, мали намір заплутати читача або залякати його насиченням формул, цифр і таблиць. Я не ставлю перед собою завдання зробити всіх читачів проектувальниками студій, та й навряд чи цього можна досягнути простою публікацією циклу статей, навіть дуже великого. Адже основним навчальним фактором у цій спеціальності є практичний досвід, який словами або статтями передати важко. Крім того, при прийнятті багатьох рішень проектувальник студії керується не тільки знаннями, але й інтуіцією, яка значною мірою визначається саме його практичним досвідом. Проте, ми будемо намагатися більш повно освітити межі навколостудійних проблем і підказати основні напрямки їх вирішення.

Дуже часто при будівництві чергової нової студії робляться однакові помилки, повторюються ті самі омани. На це є об’єктивні і суб’єктивні причини. Дефіцит спеціалізованої російсько- та україномовної літератури на цю тему — одна з таких об’єктивних причин. Але є причини і винятково суб’єктивні, тому на деяких з них я ненадовго зупинюся.

Одна з особливостей менталітету наших людей полягає в їхній усенародній любові до безкоштовного, і в беззастережній вірі, різного роду чуток. Причому в такі речі найчастіше вірять більше, ніж у закони фізики. Віра в диво у багатьох з нас просто невигубна. Наприклад, усі знають, що для того, щоб вивчити англійську мову, потрібне систематичне навчання. Чим регулярніше і довше Ви будете займатися, тим швидше і якісніше Ви навчитеся. Але тільки серед наших людей змогла прижитися вигадка про те, як одному перехожому на голову упав з балкона квітковий горщик, після чого той заговорив... на найчистішій англійській мові. Оце так здорово! І не потрібно змушувати себе вчитися! Просто вазон упав на голову — й усе.

До чого цей приклад? От витримка з одного листа: «Олександре, Ви досить переконливо розповіли про типи звукопоглинаючих систем і методи протидії стоячим хвилям. Але один мій знайомий привіз з Німеччини імпортний матеріал світло-сірого кольору товщиною біля чотирьох сантиметрів, яким він оклеїв стіни всіх студійних кімнат. Акустика в студії стала ідеальною... Добре звучать барабани, вокал, акустичні інструменти...».

На жаль, це одна з найбільш популярних оман. Деякі люди вірять у чудодійні властивості різних матеріалів: перші клеють на стіни поролон, інші — ковролін, треті — піддони з-під курячих яєць і т. д. Невже за допомогою одного шару навіть самого немислюючого матеріалу можна боротися з пробивною потужністю бас-гітарної комбосистеми чи ударної установки? Звичайно ж, ні. І всі власники студій це, начебто, розуміють. Але вплив чуток і віра в диво, на жаль, досить часто виявляються сильнішими за здоровий глузд. Чи не нагадує Вам це приклад з вивченням англійської мови за допомогою квіткового горщика?

Виникають й інші питання. Наприклад, наскільки затишно і комфортно почувають себе музиканти в студії, всі стіни якої оздоблені поролоном, ковроліном чи «світло-сірим імпортним матеріалом товщиною чотири сантиметри»? Адже студія будується в першу чергу для музикантів, а її дизайн або надихає музикантів на творчість, або ні. По-друге, я не розумію, як у тому самому приміщенні невеликих розмірів можуть ідеально звучати і барабани, і вокал, і комбосистеми, й акустичні інструменти? Не вважаю, що барабанщик, який грає рок-музику, буде натхненний акустичними властивостями приміщення, що дійсно добре підходить для запису вокалу. Але про це ми поговоримо в наступних статтях. Не є виключенням і такі випадки, коли люди починають будівництво студії, не уявляючи, що це насправді таке. Як правило, цим страждають бюджетні організації. Парадокс у тім, що під такі студії нерідко виділяються значні кошти. У таких випадках вся увага зосереджується винятково на придбанні обладнання. Прозріння і розчарування приходять пізніше, уже під час роботи.

Ще одна популярна помилка — це сліпе копіювання інших студій. У таких випадках, як зразки, використовуються фотографії студій із закордонних журналів, при цьому мало хто замислюється про внутрішнє начинення тих студій і про те, що ж знаходиться усередині тих гарних сфотографованих стін?

Та й геометрія контрольної кімнати в 100 м2 навряд чи може бути застосована до контрольної кімнати площею 15 м2. Іншими словами, в результаті такого безглуздого копіювання виходить (у кращому випадку) візуальна ілюстрація сфотографованої студії, не більш того. Про їхню акустичну ідентичність говорити не доводиться. Але виникає ще одне питання: а хто сказав, що студії з обкладинок журналів обов’язково вірні? Адже випуск журналів — це теж бізнес. І якщо власник якоїсь студії купуватиме у редакції журналу право розміщення на його обкладинці реклами у вигляді фотографії студії, це і відбудеться. Але це ж не свідчить про те, що ця студія — саме те, що Вам потрібно. Проте, хтось почне копіювати і цю студію.

Студія звукозапису — це складна інтерактивна система, і при її проектуванні та будівництві потрібно враховувати і погоджувати безліч, часом взаємовиключних, факторів. Будівництво будь-якої студії — це спроба домогтися найбільш прийнятних компромісів. Ідеальних студій не буває. Але є вдалі, в яких всі складові збалансовані. Краще усіх відчувають цей баланс ті люди, що мають крім теоретичної підготовки ще й практичний досвід будівництва — проектувальники студій. Не потрібно поспішати відмовлятися від цього досвіду. Адже і музиканти під час запису платять гроші не тільки за оренду студії, але і за досвід звукоінженера. Крім того, участь фахівця в проектуванні і будівництві студії в більшості випадків дозволить Вам заощадити кошти, причому набагато більші від його гонорару. Тоді ризик зробити «щось не те» зводиться до мінімуму.

2. Вибір приміщення

Розгляд цього питання хочу почати уривком з одного листа.

«Вітаю. Що Ви можете порадити? Уявіть собі тунель діаметром близько 2 м. Навкруги бетон. Майже на початку тунелю розташований мій стіл. На столі стоїть HDD Recorder..., монітори і ще небагато апаратури. 90% підлоги і 2/3 стін покриті килимовим покриттям. Стіни — дальня, і та, що за моєю спиною — зашторені якоюсь тканиною, схожою на підкладкову, тільки щільніше. Намагався драпірувати, як можна хаотичніше складаючи тканину, але приміщення на «низах» все рівно «заводиться». Хоча це заважає тільки при записі вокалу й акустичних інструментів...».

Після прочитання цього листа мені згадалась почута у дитинстві розповідь про те, як у громадянську війну герой-червоногвардієць у зовсім безвихідній ситуації вставив усередину залізної бочки маузер і вистрілив; білогвардійці, сприйнявши цей звук за звук пострілу гармати, з переляку розбіглися.

Що поєднує попередні два абзаци? Справа в тім, що форма закритої з одного кінця труби являє собою один з найважчих випадків в акустиці. У такій формі народжуються резонанси і стоячі хвилі дивовижної сили. Згаданий в першому абзаці закритий з однієї сторони бетонний тунель і залізна бочка, що згадується в другому абзаці, являють собою за формою саме закриту з однієї сторони трубу. Єдине, що можна порадити автору листа, — це змінити приміщення, тому що вирівнювання резонансних характеристик подібних приміщень є дуже дорогою справою, та й досягти цього можливо в т. ч. і зміною геометрії приміщення. Крім того, у тунелі діаметром лише два метри просто недостатньо об’єму для подібних робіт. Це все рівно, що намагатись на кухні влаштувати справжнє футбольне поле.

Пригадую ще один випадок. У 1996 році, коли Філіп Ньюелл проектував і керував будівництвом студії звукозапису у Вінниці, я влаштував йому екскурсію по концертних залах міста. Мене дуже цікавила його думка з приводу одного залу, що був абсолютно округлим в плані, а його стеля була зроблена у вигляді купола. Справа в тім, що я, як музикант, сам кілька разів виступав на сцені цього залу і чітко відчував, як при переміщенні праворуч/ліворуч лише на один метр інструмент починав звучати зовсім по-іншому. Мені цікаво було дізнатись думку Філіпа про те, що ж можна зробити для того, щоб акустика в залі була більш передбачуваною. Замість відповіді Філіп розповів, що він знає зал подібної форми (але в два рази більший по розмірах) у Ліверпулі, що от уже протягом 40 (!) років він перебуває в стані постійної реконструкції з метою поліпшення його акустичних властивостей. І безуспішно. Єдиний музичний інструмент, який, на думку Ньюелла, може зазвучати у подібному залі, — це орган. До речі, а чи не нагадує Вам подібний зал ту саму трубу, закриту з одного боку, тільки значно більшу за розмірами?

В середині 90-х мені довелося побувати в одній студії, що розміщувалася в приміщенні одного з кіноконцертних залів. У студії використовувався магнітофон Tascam MSR-24, мікшерний пульт Soundcraft Spirit та інше обладнання. Незважаючи на те, що там не було особливого акустичного оздоблення і «плаваючих» конструкцій, студія досить успішно використовувалась як комерційна. Кілька років потому було закуплено нове обладнання: мікшерна консоль Euphonix CS3000, цифровий багатоканальний DASH-магнітофон Sony 3348A та інші прилади такого ж класу. Ось тоді і виявилася проблема. Справа в тім, що під будинком кіноконцертного залу проходила лінія метрополітену. Доти, доки використовувалося аналогове обладнання, створюваний метрополітеном гул не був проблемою, тому що аналоговий магнітофон просто не фіксував інфранизькі частоти. Але з появою високочутливої цифрової техніки це стало проблемою, яку можна було вирішити, більш-менш, тільки шляхом вкладання значних коштів у звукоізоляцію (з одночасним припиненням роботи студії). До речі, студію було розташовано на третьому поверсі, а лінія метрополітену проходила на глибині близько 70 метрів.

Сподіваюся, що ці сумні історії демонструють не тільки важливість вірного вибору приміщення для студії, але і те, скільки додаткових коштів може бути витрачено для усунення недоліків невідповідного чи непередбачливо обраного приміщення. Дрібниць тут не буває.

Будівництво будь-якої студії починається з вибору приміщення для неї. Звичайно, найбільш прийнятним тут був би варіант будівництва студії «з фундаменту» у вигляді окремо розташованого будинку, тому що вже на цьому етапі можна було б передбачити низку цікавих акустичних рішень. Крім того, такий підхід дозволив би в майбутньому заощадити на матеріалах, що використовуються для акустичної обробки. Але такий випадок — рідкість. Принаймні, в моїй практиці таких випадків не було. Де краще розмістити студію: у центрі великого гучного міста, на його околиці, чи взагалі — в сільській місцевості?

Звичайно, з погляду відповідності технічним вимогам, що ставляться до студійних приміщень, найкращим є останній варіант. По-перше, у сільській місцевості значно тихіше, ніж у місті. Можна не побоюватися, що Вас турбуватимуть сусіди, або Ви їх потурбуєте, та, відповідно, є можливість заощадити на звукоізоляції. По-друге, вартість оренди площі в сільській місцевості (або на околиці міста) значно менша, ніж у центрі великого міста. По-третє, у сільській місцевості електромагнітний фон є значно спокійнішим. Крім цих переваг можуть бути й інші, хоч на перший погляд і менш значні: відсутність проблем з паркуванням автомобілів, мальовнича природа, зручність роботи для приїжджих музикантів і колективів (більш дешеве проживання, харчування та ін.) і т. д. Такі студії є досить рентабельними на Заході. Проте усі ці плюси можуть бути перекреслені одним, але значним мінусом. Наші музиканти неохоче їдуть кудись у невідомість; отже, студія може залишитися без клієнтів. З іншого боку, якщо студія має ім’я та авторитет, якщо в ній подобається працювати популярним виконавцям, якщо студія «видає на гора» записи найвищої якості, якщо менеджер студії — «на своєму місці», то в цьому випадку особливо лякатися немає чого. Отже, питання вибору місця розташування студії — за Вами. В дійсності ж, в Україні розміщення студій поза межами міст — явище нетипове. З другого боку, знайти ділянку землі в центрі великого міста під будівництво студії у вигляді окремого будинку теж є проблемою. Набагато більше студій розміщуються в непристосованих для цього приміщеннях, тому саме цей випадок і буде розглядатись надалі.

Отже, яке приміщення нам потрібно вибирати, і які вимоги до нього? Якщо розміщення студії планується в місті, то однією з головних вимог до приміщення є звукоізоляція від зовнішніх шумів. На ухвалення рішення про ступінь звукоізоляції впливають такі фактори: а) максимальний рівень звукового тиску, можливий при роботі в студії; б) «гучність» сусідів; в) інтенсивність вуличного руху поблизу приміщення студії і т. д. Як правило, акустична ізоляція студійного приміщення з рівнем остаточних шумів 90 dВ дозволяє на практиці застрахуватися від будь-яких проблем, пов’язаних з можливістю проникнення звуку як в одну, так і в іншу сторону. Такий рівень звукоізоляції достатній, аби звук ударної установки чи бас-гітарної комбосистеми не турбував сусідів. З іншого боку, якщо студія знаходиться у тихому кварталі і спеціалізується, наприклад, на записі рекламних роликів, і у студії «тихі» сусіди, то може бути достатньою і звукоізоляція на рівні 60 dВ. Але, при цьому у Вас повинна бути впевненість, що сусіди в один чудовий день не з’їдуть, а їхнє приміщення не займе, наприклад, міні-друкарня; або міська влада не прокладе під Вашими вікнами трамвайну колію.

Існує визначений ряд випадків, яких із усією очевидністю варто уникати. Однозначно не варто розміщувати студію в будинку, що знаходиться біля залізниці або над лінією метро. Бажано уникати тих міських кварталів, над якими злітають чи йдуть на посадку літаки з місцевого летовища. Небажаним є також сусідство з гучними автомагістралями. В усіх цих випадках може створюватися низькочастотний гул високих рівнів, від якого не завжди рятує навіть якісна звукоізоляція. Краще, також, розміщувати студії подалі від станцій швидкої допомоги, міліцейських ділянок, радіостанцій, високовольтних ліній і пожежних частин, тому що вони створюють перешкоди іншого роду — радіочастотні наведення (до речі, особливо чуттєві до них електрогітари). З огляду на перераховані вище фактори, ми вже можемо викреслювати на карті міста квартали, де розташування студії не є бажаним.

Далі починається підбір будинку. В нашій країні будинки переважно є цегляними чи залізобетонними. Дуже рідко — дерев’яними. Усі вони мають свої переваги і недоліки. Але — з точки зору якісної звукоізоляції і звукопоглинання — перевагу мають цегляні будинки. Багато хто плутає такі поняття, як «звукоізоляція» і «звукопоглинання». Якщо у кімнаті є будь-яке джерело звуку, то звукові хвилі, що виходять з нього, при зіткненні з поверхнями кімнати (наприклад, стінами) поширюються в такий спосіб: частина звукової енергії проходить крізь стіни, частина її поглинається усередині стін, а частина відбивається назад. Співвідношення між проникненням, поглинанням і відбиттям залежить здебільшого від товщини стін і матеріалу, з якого вони виготовлені. Якщо уявити, що в нас є стіни, що відбивають 100% звукової енергії назад усередину приміщення, то можна говорити, що наші стіни мають відмінну звукоізоляцію. Але чи є користь від такої звукоізоляції? Наша кімната в такому випадку більше буде нагадувати ревербераційну камеру, ніж студію. Тепер розглянемо іншу крайність.

Якщо уявити, що в усіх стінах є великі відкриті вікна — від підлоги до стелі, а ширина цих вікон буде майже такою ж, як і ширина стін, то в цьому випадку ми будемо мати стіни з відмінним звукопоглинанням, тому що звукові хвилі практично не будуть повертатися в приміщення. Але про звукоізоляцію в цьому випадку говорити не доводиться, адже за вікнами буде чудово прослуховуватись усе, що відбувається в кімнаті. На цьому прикладі проілюстровано, що звукоізоляція і звукопоглинання — це не завжди одне й те саме. А інколи вони навіть виключають одне одного!

Але повернімося до нашого віртуального приміщення. Чому все ж потрібно віддавати перевагу будинкам з цегли, а не залізобетону? По-перше, залізобетон є відмінним провідником звуку. І якщо студія знаходиться у багатоповерховому (залізобетонному) будинку, Вам доведеться побоюватися гучних сусідів навіть у тому випадку, коли вони знаходяться за кілька поверхів від Вас. Звук поширюється по залізобетонних конструкціях будинку з дивною легкістю, і удар молотком по стіні в одному закутку будинку може бути чудово чутний на протилежному боці. Що ж говорити, наприклад, про бас-гітарну комбосистему.

По-друге, залізобетонні конструкції мають дивовижні й непередбачувані резонанси. Усе це не означає, що в залізобетонних будинках студії робити не можна. Можна. Але Ви повинні усвідомлювати , що в цьому випадку доведеться більше витратитися на матеріали, аби ізолювати приміщення студії від проблемної конструкції будівлі; крім того, звукоізоляційні конструкції «з’їдають» певну кількість корисної площі.

У чому ж перевага цегляних будинків? По-перше, цегляні стіни менше (ніж залізобетонні) відбивають звукову енергію усередину приміщення. Частково це пов’язано з неоднорідністю цих стін (цегла/бетон/цегла), частково з тим, що цегла має пористість (не кажучи вже про секційну цеглу), а частково — з нерівностями кладки. У цьому випадку ці нерівності на високих частотах сприяють дифузії (розсіюванню) енергії звукових хвиль, що є корисним явищем для студії. По-друге, звук краще поглинається саме усередині цегляних стін, що відбувається як завдяки їх неоднорідності, так і пористості цегли. Звичайна стіна, викладена «у півцегли», може забезпечувати рівень звукоізоляції до 40 dВ. А якщо використати секційну цеглу, секції якої містять пісок, то така стіна (крім відмінних антирезонансних властивостей) є ще і гарним поглиначем енергії низькочастотних звукових хвиль. У той же час, завдяки монолітній однорідності залізобетонних стін, звук встигає вдосталь «нагулятися» по всій конструкції будинку, поки енергія коливань не згасне.

З вищесказаного можна зробити висновок, що розташовувати студії можна і у цегляних, і у залізобетонних будинках, але перевагу всеж-таки слід віддавати цегляним.

Наступне питання — вибір поверху. Студії можуть розміщуватися у підвальних та цокольних поверхах, на перших поверхах будинків, а також на більш високих поверхах. Розміщення студії на високих поверхах має ряд негативних моментів. По-перше, збільшується кількість сусідів (додаються сусіди зверху і знизу) з випли-ваючими з цього проблемами, пов’язаними з взаємопроникненням шумів. По-друге, у таких випадках треба бути готовим до додаткових витрат на підводку електричного живлення і на облаштування заземлення. Чим вище поверх, тим важче домогтися прийнятного заземлення. По-третє, «поверховість» вносить серйозні обмеження в роботу проектувальника. Погодьтеся, що в приміщенні, розташованому на п’ятому поверсі, навряд чи можливе використання важкої цегляної кладки або застосування в оздобленні каменю. По-четверте, не виключено, що у висотному будинку одним з Ваших «сусідів» буде ліфт (а то і два), що знову вимагатиме додаткових витрат на звукоізоляцію.

Усіх цих недоліків позбавлені підвальні і напівпідвальні поверхи. Але якщо Ви зупинили свій вибір на напівпідвальному чи підвальному приміщенні, то не полінуйтеся довідатися, на якій глибині проходить рівень ґрунтових вод. Інакше коли прийде весна студії може загрожувати «повінь». Також дізнайтеся, чи не планується у майбутньому будівництво висотних будинків по сусідству. Справа в тім, що поява такого будинку може привести до підйому обрію ґрунтових вод, і «повінь» в студії може з весняної перетворитися на постійну. Але все-таки — з погляду музиканта — я не віддавав би однозначно переваги підвальним чи напівпідвальним студіям з іншої причини. У студіях, що знаходяться у таких місцях, практично завжди відсутні вікна. І хоч вікна не є «плюсом» в плані акустичних вимог до приміщення, проте студії з вікнами виглядають затишніше, і музиканти почувають себе в них набагато комфортніше.

Якось мені доводилось будувати студію на сьомому поверсі залізобетонного будинку, і власник студії наполягав на тому, щоб зберегти в приміщеннях студії чотири вікна розмірами 230 х 180 см. Цікаво, що якби він про це не говорив, то на цьому б наполягав я. Адже з висоти сьомого поверху відкривався чудовий вигляд на місто, і вже одне це створювало зовсім інший настрій. Ті, хто багато пропрацював у підвальних студіях, мене розуміють. У таких студіях однією з головних деталей інтер’єру є настінний електронний годинник, по якому персонал і визначає, що на вулиці — день чи ніч. Тому, на мій погляд, кращий варіант — це перший поверх.

Тепер щодо питання про висоту стелі. Тут начебто усе просто: чим вище стеля, тим краще, адже висота стелі багато в чому визначає так званий «подих акустики» приміщення. Як на мене, мінімальна висота стелі повинна бути 3 метри. У приміщеннях з такими стелями можна розташовувати студії радіостанцій, або пост-продакшн студії. У таких студіях найчастіше записують лише вокал або дикторський текст, для контролю використовують виключно монітори ближнього поля, а вимоги до створюваної продукції є досить помірними. У деяких випадках з такими завданнями впораються навіть студії з висотою стелі у 2,5 м.

На противагу таким студіям існують супер-студії, які ми часто із задоволенням розглядаємо на обкладинках іноземних журналів. Їх приміщення найчастіше мають змінну акустику, а площа дозволяє працювати навіть із симфонічними оркестрами. Висота стель у таких студіях може сягати 8–10 метрів і більше. Висловлю таку думку: якщо в студії планується запис «живих» рок-груп, камерних ансамблів, планується використання моніторів дальнього звукового контролю та відповідні їх рівню роботи по звукоізоляції й акустичному дизайну, то приміщення з висотою стель 4,5–5 м є цілком прийнятними для вирішення цих завдань.

Існують питання, які на перший погляд можуть здатися другорядними, але які доведеться враховувати при виборі приміщення. Інакше після запуску студії ці питання будуть турбувати все більше. Тут не буває дрібниць! Про що йдеться? Чудово, якщо генеральний план передбачає існування приміщення, де музиканти можуть відпочити, випити (чаю), або розігратися. Якщо цього приміщення не передбачити, то контрольній кімнаті студії загрожує постійна «товкучка». Дуже бажано, щоб біля будинку, у якому розміщується студія, була можливість для паркування автомобілів. Чудово, якщо у десятьох хвилинах ходу від студії є станція метро, а поблизу — кафе, продовольчий магазин (бажано — цілодобовий), туалет, нарешті. Для приїжджих музикантів знадобилось би сусідство з готелем (бажано недорогим).

Може статися, що рекомендації, викладені у попередньому абзаці, комусь здадуться очевидними або безглуздими, але за ними криється винятково особистий досвід. Мені відома одна студія, що знаходиться на околиці міста і спеціалізується на роботі з рок-групами (студія «Апріс», м. Вінниця).

Другий поверх будинку студії — це міні-готель на три двомісних номери, усі зручності, хол з телевізором і відеомагнітофоном. У п’ятдесяти метрах від студії — ставок (із супутньою риболовлею). Мальовнича природа. Через дорогу — затишне і дешеве кафе з чудовою кухнею. Музиканти іногородніх рок-груп заздалегідь домовляються про запис альбомів, приїжджають на місяць-півтора і працюють без обмеження часу. І відпочивають одночасно. Їх задовольняє не тільки якість роботи, але й умови, що стали одним з бонусів цієї студії.

От, мабуть, і все те головне, що я хотів би сказати про вибір оптимального приміщення для студії. Перед тим, як торкнутися питань перепланування існуючого приміщення та його звукоізоляції, зупинимося ще на деяких моментах стосовно підготовки обраного приміщення. Про необхідність якісного заземлення говорити не доводиться: детально це буде обговорено пізніше. Робити заземлення потрібно із самого початку, поки не розпочалися роботи зі звукоізоляції. Для цього крізь зовнішню стіну будинку знадобиться пробити отвір, через який, власне, і буде заводитися шина заземлення. Дуже непогано, якщо стіна будинку виявиться з північної сторони, і місце забивання штирів заземлення буде завжди знаходитися в затінку будинку.

На початковому етапі будівництва треба подбати про підведення електричного живлення, бо це також пов’язано з пробиванням отворів у стінах. Стару електропроводку краще знеструмити і заглушити.

Протягувати нові електричні кабелі необхідно безпосередньо від вхідного електричного щита в будинку таким чином, щоб електрична мережа не мала загальних ділянок з іншими споживачами. У майбутньому Ви ще не раз подякуєте собі, що не полінувалися це зробити, і в значній мірі забезпечите свою студію від неприємних «електричних фокусів». Для живлення студії стануть у нагоді всі три фази. Крім того, трифазний струм згодиться і під час будівництва, бо електродвигуни могутніх столярних верстатів — обов’язкового атрибута будівництва студії — часто живляться саме трифазним струмом. Кабелі мають бути якомога товстішими в перетині. Їх краще протягувати усі разом, можна легко скручувати «гвинтом». З метою протипожежної безпеки електричний кабель краще протягувати в «металорукаві».

Ще одна робота, пов’язана з пробиванням отворів у зовнішніх стінах, — це попередня підготовка для монтажу систем кондиціонування і вентиляції. Це питання повинно бути поставлене проектувальником студії одразу після визначення плану перебудови приміщення. Фахівців з кондиціонування і вентиляції потрібно викликати для попередніх консультацій ще на початковому етапі будівництва. Але більш докладно на цю тему поговоримо пізніше.

І, нарешті, остання проблема, яку потрібно вирішити до перепланування і звукоізоляції приміщень — це опалення. Як правило, у будинках використовується центральне водяне опалення, що в нашому випадку може загрожувати певними проблемами. Але спочатку зробимо невеликий відступ. Принцип роботи акустичних матеріалів, що застосовуються для звукоізоляції і створення акустичної оболонки, полягає в переважному перетворенні енергії звукових хвиль у теплову енергію. Крім цього, джерелами тепла в студії є силові трансформатори приладів і електронні лампи (у комбосистемах і приладах). Також у Вас можуть бути сусіди, у яких система опалення буде працювати, внаслідок чого стіни не будуть холодними. Звідси висновок, що в працюючій студії холодно бути не може навіть узимку. В одній студії, у будівництві якої я брав участь, були відрізані всі батареї опалення, проте взимку в цій студії холодно не було. Однак власники студій, як правило, в це не вірять і — як аргумент — розповідають про горезвісну «російську зиму». Сперечатися в таких випадках складно. Тому вибір — залишати чи ні батареї опалення — за Вами.

У будь-якому випадку необхідно отримати максимально повну інформацію про систему опалення будинку. Як правило, цегельні будинки з чотирьох-п’ятиметровою стелею — здебільшого старі будинки. Система опалення в таких будинках виготовлена, зазвичай, із залізних труб, вік служби яких може становити 20–30 років і більше. Такі труби піддаються корозії, тому з кожним роком зростає ризик виникнення прориву води. Особливо великий ризик прориву магістральних трубопроводів, що, як правило, знаходяться усередині стін під шаром штукатурки. Пошкодження такого трубопроводу в приміщенні студії або у сусідніх приміщеннях може мати для студії катастрофічні і фатальні наслідки. Не варто забувати, що у середині приміщення будуть звукоізоляційна й акустична оболонки, які встановлюються на «плаваючій» підлозі, тому може статися так, що про можливий прорив труби стане відомо тільки тоді, коли почнуть нахилятися стіни, а «плаваюча» підлога стане плаваючою в повному розуміні цього слова. Можливі збитки можуть складати кілька десятків тисяч доларів!

Що робити в таких випадках? Тут може бути тільки два рішення. З одного боку, знайдуться люди, що захочуть залишити все так, як є, сподіваючись лише на те, що «либонь пронесе». Але якщо Ви в майбутньому не хочете почувати себе як на пороховій бочці і спати спокійно, доведеться проробити досить неприємну і трудомістку роботу. Спочатку потрібно з’ясувати, чи не проходить всередині внутрішніх стін приміщення студії магістральний трубопровід водяного опалення. Якщо Ваші побоювання знайдуть підтвердження, то тут є два варіанти. В тому випадку, якщо в студії вирішено залишити батареї опалення, бажано замінити труби в магістральному трубопроводі, починаючи з Вашого поверху і, принаймні, на три поверхи вгору. Якщо нові труби виявляться пластмасовими — це навіть краще.

Одночасно замініть всі труби, що проходять усередині всіх приміщень студії до батарей опалення, та й самі батареї (бажано використовувати пласкі батареї, що мають регулятор температури). Якщо ж Ви вирішили відмовитися від використання централізованої системи опалення, магістральний трубопровід усе рівно доведеться замінити чи обвести його контур навколо приміщення студії. У такому випадку батареї опалення варто зняти, а труби, що ведуть до них, обрізати з двох сторін і заглушити. До речі, якщо на поверхах над студією розташовані квартири — з умивальниками, туалетами, ванними і душовими кімнатами, — бажано по всій площі стелі зробити профнастил з деяким ухилом до зовнішньої стіни. Усі ці роботи захистять Вас від можливої «водяної атаки» і зажадають відповідних витрат; але якщо цього не зробити, в один «чудовий» ранок Ви можете побачити, що Вашої студії... не стало.

І ще одна рекомендація для випадку, коли Ви всеж-таки залишили систему опалення діючою. Уявіть, що студію вже побудовано, і під час запису комусь із сусідів спало на думку... постукати по трубах чи батареях опалення молотком! Тож не забудьте зробити клинці-розпірки між трубами і стінами. Це можуть бути клинці з гуми, дерева, пінорезини (але не пінопласту!), що забиваються в проміжках між трубами опалення і стінами з кроком 20– 30 см. Проміжки, що залишилися, потрібно заповнити пінополіуретаном. Такі міри дуже ефективні, а витрати — мінімальні.

На цьому етапі потрібно з’ясувати (хоча б в загальних рисах), по яких маршрутах Ви збираєтеся протягувати телефонну лінію, лінію під Internet, лінію для переговорного пристрою, лінію для домофону й електромеханічного замка вхідних дверей. Треба також знати, в яких місцях будуть протягуватися кабелі системи сигналізації, де будуть укладатися мікрофонні кабелі і мультикори, що з’єднують контрольну кімнату з іншими приміщеннями студії, чи необхідний зв’язок між MIDI-пристроями, що знаходяться в різних приміщеннях. У Вашій студії, скоріш за все, буде комп’ютер, причому не один, тому варто передбачити і прокладення кабелю для об’єднання комп’ютерів у мережу. Для всього цього варто завчасно передбачити відповідні отвори в стінах. Їх можна зробити і згодом, але це буде значно складніше. Не забудьте уважно оглянути підлогу у всіх приміщеннях студії. Особливо уздовж стін. Будь-які діри або щілини зашпаровуйте міцним цементним розчином. Це в значній мірі убезпечить Вас від того, щоб у стінах студії не завелися маленькі хвостаті «міккі-мауси» — великі аматори кабелів, комутації та інших «ласощів».

Як бачимо, коло питань, пов’язаних з вибором і підготовкою приміщення до початку робіт, досить широке. Притому це далеко не всі питання, і стосуються вони тільки вибору приміщення! Але ж є ще і маса інших, які потрібно погоджувати. Це питання звукоізоляції, заземлення, електричного живлення, комутації, вентиляції, кондиціонування, освітлення, акустичного дизайну, моніторного контролю, ергономіки, дизайну інтер’єра т. ін. Більшість з них є набагато складнішими, ніж питання вибору і підготовки приміщення: їх ми розглянемо згодом. Але, навіть вибір приміщення, як Ви вже переконалися, не така проста справа, як може здатися спочатку. Тому я б дуже радив для проектування і будівництва своєї студії звертатися до фахівців. Як не дивно, в підсумку це обійдеться дешевше.

Деякі люди будують собі студії самі. Питання навіть не стоїть, чи роблять вони при будівництві помилки. Питання полягає лише в кількості цих помилок, і до яких наслідків у майбутньому вони можуть привести.

В особі проектувальника студії Ви знаходите собі порадника, з яким можна відверто обговорювати будь-які «навколостудійні» проблеми, аж до вибору обладнання. Його думка буде набагато більш об’єктивною та неупередженою, ніж думка продавця з магазину, який просто намагається з усіх сил продати обладнання тих фірм представником інтересів яких він є. Проектувальник студії з об’єктивних причин зацікавлений у найкращому кінцевому результаті не менш за Вас. Тож скористайтеся цим! Будь-яким досвідом — навіть самим маленьким — зневажати не варто. Як вже говорилося, сплачуючи гроші за оренду студії, музиканти не стільки платять за прокат обладнання, скільки за досвід звукоінженерів і персоналу цієї студії. Аналогічна ситуація складається при проектуванні та будівництві студії.

Самостійне будівництво студії чимось нагадує роботу «наколінників», про що говорилося на початку нашої розмови. З усіма можливими наслідками...

Усе, про що було написано в цій статті, підкріплено особистим досвідом автора і навіяно спілкуванням з іншими проектувальниками, у тому числі і з Філіпом Ньюеллом. Хтось може частково або повністю зі мною не погоджуватись, у когось можуть виникнути запитання. Тому звертайтесь за адресою Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду або за телефоном 8-067-430-24-80. Для кого будівництво чи реконструкція студії вже зараз є нагальним питанням, звертайтесь за телефоном 8-044-228-21-88.

У найближчих статтях ми торкнемося питань перепланування студійних приміщень, концепцій контрольних кімнат, звукоізоляції та акустичної обробки. Але спочатку треба буде потроху «покопатися» в теорії, що і буде зроблено в наступній статті.

Тому — до зустрічі!

Журнал ПРО