17 лютого цього року минуло 214 років з дня народження славетного фортепіанного майстра, засновника Steinway & Sons – найвідомішої фортепіанобудівної компанії сьогодення – Генриха Енґельгарда Штайнвеґа (Генрі Енґельгарда Стенвея). Народився він у Вольфсгаґені в Гарці (тоді – герцоґство Брауншвайґ у Священній Римській імперії, нині – Німеччина), як наймолодша, дванадцята дитина лісника в маєтках герцоґів Брауншвайґських. Втративши в 15 років батьків, розпочав самостійне життя. У 1815 році, маючи 18 років, Генріх вступив рядовим до добровольчого корпусу герцоґа фон Брауншвайґ-Вольфенбюттель, з яким брав участь на стороні Пруссії й Австрії у битві під Ватерлоо, за що був нагороджений медаллю за хоробрість. На військовій службі диригував оркестром, а також вивчав основи столярування та меблевої справи. Принагідно виготовляв мандоліни і цитри. Після демобілізації Г. Е. Штайнвеґ поступив на навчання до органного майстра в м. Ґосларі. Тут часом підпрацьовував як органіст у місцевій церкві. У 1820 році, перевавши навчання, переїхав до Зеєзена, де відкрив невелику меблеву майстерню. Час від часу займався також ремонтом органів. 1825 року він одружився на Ю. Таймер, подарувавши їй до цієї події поперечне фортепіано з подвійними струнами. На шлюбній церемонії майстер Штайнвеґ сам грав у церкві на органі. У Зеєзені на кухні свого будинку, 1836 року він збудував свій перший рояль, що був відразу куплений герцоґом Брауншвайґським за величезну, як на той час, суму – 300 марок. Цей інструмент, що зберігся донині, знаходиться в колекціях Метрополітен-музею в Нью-Йорку.

Усі діти Г. Е. Штайнвеґа — шестеро синів і три доньки — переймали основи батькового ремесла і допомагали йому в роботі. Діти повинні були освоїти ази фортепіанобудування на різних його стадіях: від підбирання деревини до процесу настроювання готового інструменту. Семеро дітей згодом були задіяними в сімейному бізнесі. Сини майстра — Теодор, Карл і Генріх-молодший — стали його постійними співробітниками ще зі шкільної лави. З кінця 1840-х років через політичні події в Німеччині, які призвели до економічних негараздів, продавати фортепіано ставало все важче. І тому глава сімейства відправив сина Карла на розвідку до США. Обміркувавши отримані від сина відомості, 1850 року Генріх Енґельгард Штайнвеґ з родиною емігрував до Нью-Йорка (США), залишивши бізнес в Німеччині своєму синові Христіану Фрідриху Теодору.

Спершу Г. Е. Штайнвеґ та його сини працювали на різних підприємствах, що виготовляли музичні інструменти, дружина і доньки давали приватні уроки музики. У 54 роки Генріх змінив своє ім’я на американський штиб, ставши Генрі Енґельгардом Стенвеєм, а 1853 року, купивши приміщення під майстерню на Верік-стріт в Нью-Йорку, заснував свою знамениту фортепіанобудівну компанію «Steinway & Sons», давши їй всупереч численним пересторогам колег та знайомих родинне прізвище.

Підприємство бурхливо розвивалося, постійно розширюючись і змінюючи місце перебування, але постійно перебуваючи в Нью-Йорку. На кінець 1858 року фірма продавала вже 300 фортепіано на рік, а через 10 років — 1800 фортепіано. Нині це найзнаменитіша і найуспішніша фортепіанобудівна компанія світу, яка й надалі керується в діяльності девізом свого засновника: «Створювати найкращі фортепіано у світі!» www.steinway.com/about.

Генрі Енґельгард Стенвей відійшов у кращий світ 7 лютого 1871 року, залишивши свій бізнес дітям.

Інформацію підготував
офіційний представник
Steinway & Sons в Україні –
СП Комора